Тренинг

Пояснювальна записка

Підлітковий вік – період, коли потреба у спілкуванні з однолітками стає однією з основних потреб. І хоч бажання спілкуватися з однолітками, прагнення мати друзів відмічаються і в більш ранньому віці, у підлітковому – ця потреба набуває нової якості – і за змістом, і за формами вираження, і за роллю, яку вона починає грати у внутрішньому житті підлітка, його думках та переживаннях. Приналежність до групи грає суттєву роль у самовизначенні підлітка і у визначенні його статусу в очах однолітків. Група створює особливе почуття – «почуття ми». Ділення на «ми» (однолітки, члени групи) та «вони» (дорослі або однолітки, але члени іншої групи) має для підлітка дуже велике значення, що часто не враховується дорослими. Бажання досягти визнання з боку однолітків призводить до того, що підліток прагне відповідати їх вимогам. З розвитком групового спілкування пов’язана одна з найбільш складних проблем підліткового віку – проблема відторгнення. Від відторгнення слід відрізняти низьку товариськість, коли підліток за тих чи інших умов не включається у групу. Зазвичай у нього є один-два близьких друга. Наявність таких друзів є важливою ознакою, що дозволяє відрізняти ці два явища. При відторгненні переживання можуть бути негативними, якщо підліток адекватно усвідомлює своє становище, або неадекватними позитивними, виконуючими захисну функцію, якщо підліток оцінює своє становище як благополучне. При низькій товариськості адекватності усвідомлення відповідають позитивні переживання. Від справжньої самотності слід також відрізняти «квазісамотність» - відчуття, яке переживають багато підлітків. Воно носить, як правило, ситуативний характер і пов’язане з тим, що підліток відчуває себе несхожим на інших. Це викликає у нього амбівалентні переживання: одночасно приваблює та відштовхує його. У цьому сенсі переживання себе як «вигнанця», подумки програвання та примірювання до себе цієї ролі є значимим для розвитку      Я-концепції підлітка. Зміст Я-концепції характеризують дві складові: «приєднуюча», що забезпечує об’єднання індивіда з іншими людьми; диференційована, сприяє його виділенню щодо інших і створює основу для почуття власної унікальності. Остання забезпечує певну привабливість ролі «вигнанця». Із ствердженням себе, своєї позиції серед однолітків часто буває пов’язане також прагнення за будь-яку ціну ствердити своє лідерське положення, яке може приймати достатньо складні форми. Спілкування підлітка, вплив, що справляє на нього група, багато в чому залежать від уявлення про себе та ставлення до себе.

Часто самі про це не замислюючись, підлітки не хочуть зрозуміти людину, приятеля, знайомого. Або не знають як це зробити. Чому? Не хочеться напружуватися, робити зусилля. Але що відбуватиметься, якщо так вважатиме кожен? Існує ще один гарний привід –«у мене з цією людиною немає нічого спільного, і я не розумію її». Тобто, для зміцнення стосунків необхідне щось спільне. Для учнів це може бути улюблений предмет, спільні кулінарні уподобання, комп’ютерні ігри, фільми, актори. Точки перетину є завжди, необхідно тільки бажання їх відшукати.

Кожній людині властиві слабкості і недоліки, що часом викликають неприйняття певних вчинків, суджень. І той, хто їх помічає, не виключення. Відомо, що людина помічає в іншої ті недоліки, що властиві їй самій. Тобто, засуджуючи когось, необхідно зупинитися і замислитися, можливо ця риса притаманна не лише іншим. Неможна також недооцінювати відмінності між людьми. Адже саме вони відкривають багато нового, нестандартного і оригінального. Навіть на  знайомі, відомі речі можна подивитись по-новому.

Необхідність знань в системі сучасної освіти, яка спрямована на гармонійний розвиток мислячої, цивілізованої особистості, є очевидною. Одним з найважливіших завдань є розкриття можливостей особистісно-регулятивного впливу знань з психології на індивідуальність. Такі знання сприяють набуттю досвіду пізнання та розвитку самого себе, виробленню вміння керувати собою, розвитком волі та самоконтролю, а також сприяють розумінню інших людей, законів побудови взаємовідносин та взаємодії з ними.

Дана програма орієнтована на підвищення комунікативності школярів у галузі внутрішньогрупових взаємин. Складаються заняття із серії вправ спрямованих на оволодіння психологічними прийомами досягнення мети, вміння налагоджувати дружні та ділові стосунки. 

Важливим є формування у дітей психологічної готовності до прийняття протилежних поглядів на подію, активного емоційного відгуку. На заняттях учні пробують себе у різних  ролях, вчаться виділяти й розуміти головне й другорядне в проблемах, проектувати наслідки подій і вчинків. Пробудження співчуття до людей, інтересу до власного внутрішнього світу і світу оточуючих позитивно змінює ставлення дітей до ближніх, обумовлює значні позитивні зміни.

Як свідчить досвід, більшості учнів притаманне чітке розуміння морально-етичних норм при невмінні дотримуватись їх практично. Робота над матеріалом спрямована на пробудження внутрішнього розуміння і духовної діяльності учнів, інтересу до самопізнання, формування моральних критеріїв оцінювання власної поведінки й поведінки оточуючих та адекватної реакції на її вияв.   

Діти хочуть відчувати себе частиною цілого колекти­ву, жити з ним загальним життям, бути визнаними друзями. Спіл­кування з друзями стає самостійною діяльністю. Вона існує у вигляді вчинків підлітків один щодо одного та у формі осмислення вчинків однолітків і стосунків з ними. Ця сфера життя і спілкування стає для підлітків надзвичайно важливою й особистісно значущою. Водночас досить часто у школярів цієї групи проявляється так зване «почуття дорослості»: діти мають потребу в повазі й самостійності, серйозному й довірливому ставленні до них з боку дорослих. Якщо ж школа не пропонує учням засобів реалізації їх почуття дорослості, то в підлітків формується упере­дження щодо несправедливості і необ'єктивності дорослих.

У взаєминах з однолітками підліток може посідати різні позиції:

бути в центрі уваги; спілкуватися з великою кількістю однолітків; прагнути бути лідером; спілкуватися з обраним колом однолітків; триматися осторонь; дотримуватися лінії співробітництва; бути доброзичливою до всіх; вишукувати в інших помилки й недоліки; прагнути надавати допомогу.

Вибір варіантів поведінки дитини пов'язаний з різними установ­ками родини, школи, однолітків, з їхніми очікуваннями, позицією, умовами, у які потрапляє дитина.

У кожного існують стійкі стереотипи реагування на певні ситуації, способи виявлення негативних емоцій; стереотипізовані методи, якими ми звикли досягати бажаного: «ілюзія власного благородства» («я завжди справедливо поводжуся»); «пошук соломинки в чужому оці» (перебільшування нега­тивних рис оточення); «подвійна етика» («я можу так вчинити, а інші — «ні»); себе ми оцінюємо за мотивами дій, а інших — за результатами; «все зрозуміло» (небажання розуміти іншого); «самопідтверджувальне припущення» («краще я нападу першим»).

Для дитини відкриваються нові можливості розвитку. Виника­ють і труднощі, проблеми, які їй доводиться розв'язувати. Дорослим необхідно підтримувати дитину на цьому важкому для неї шляху входження в суспільство і життя у ньому. І враховувати при цьому наступні бар'єри на шляху до взаєморозуміння: бар'єр самоствердження, який виникає при неправильно­му розумінні справжніх мотивів поведінки людини; бар'єр за формою пред'явлення (тон, мовне оформлення) вимог; бар'єр, що часто повторюється («знову те саме...»).

Опір, викликаний цими факторами, призводить до ефекту «вибивання корка» — вивільнення негативних емоцій. Це час­то виявляється не тільки у відкритих конфліктах, а й у прихо­ваному опорі: запізненнях, критиканстві, у тому, що учень свідомо не сприймає повідомлення керівника (ніби не чує його).

Доведено, що осмислений досвід спілкування сприяє розвитку особистості дитини. Якого ж досвіду спілкування повинна набува­ти дитина?

Дорослі мають навчити дитину:

1) установлювати й підтримувати контакт з іншими людьми в найрізноманітніших ситуаціях;

2) спостерігати за іншими у спілкуванні й намагатися зрозуміти їх; звернути увагу на розмаїтість рис, особливостей різних людей (порівнюючи себе з іншими, дитина отримує уявлення про свою індивідуальність, свої комунікативні можливості);

3) розуміти, з ким та як слід спілкуватися (з ким краще веселитися, грати; обговорювати певні питання; виконувати певну роботу; дружити);

4) вибирати залежно від особливостей співрозмовника найкращі
форми спілкування.    

Дитині потрібно пережити все розмаїття досвіду спілкування, відчути його, зрозуміти, як її саму сприймають інші. У взаєминах дитина пізнає інтелектуальну, емоційну й поведінкову сторони спілкування.

Отже, покликання тренінгу для підлітків полягає в тому, щоб зробити неминучий процес адаптації більш інтенсивним та успішним, покликаним збе­регти фізичне та психічне здоров'я кожної дитини.

     Мета тренінгу:  активізація процесу формування навичок ефективного спілкування й встановлення та підтримування взаємин із іншими людьми, освоєння особливостей міжособистісної та внутрішньогрупової взаємодії.

     Завдання тренінгу:

1.                допомогти сформувати вміння приймати й розуміти свій емоційний стан та стан інших людей, адекватно усвідомлювати свої та чужі переваги й недоліки;

2.                сформувати в учнів інтерес до спільної діяльності, навчити      організовувати власну діяльність та працювати в групі;

3.                допомогти усвідомити причини та наслідки нерозуміння, що виникає в результаті міжособистісної та внутрішньогрупової взаємодії;

4.                розвивати здат­ність зберігати адекватну поведінку при взаємодії з групою людей;

5.                розвинути комунікативні навички: уміння встановити контакт із співрозмовником, сприймати і розуміти емоційний стан, приймати і передавати невербальну інформацію, уміння вислухати і зрозуміти співрозмовника;

6.                сформувати і розвинути установки, необхідні для успішної внутрішньогрупової взаємодії та спілкування, розв’язання конфліктних ситуацій.

Програма тренінгу структурована відповідно до принципу основних методів пізнання (аналізу та синтезу інформації з урахуванням групової динаміки) та орієнтована на самопізнання, самосвідомість, саморозвиток особистості.

Тренінгові заняття складаються з:

·              розминки, що включає у себе вправи, які сприяють активізації учасників, створюють доброзичливу атмосферу, підвищують згуртованість;

·              основної частини, що включає в себе бесіди, вправи, спрямовані на розвиток групової взаємодії, комунікативних навичок, емпатії;

·              рефлексії.

Програма розрахована на учнів 8-9-х класів.  

Кількість учасників: до 16 чоловік.

Тривалість кожного заняття – 45-60 хвилин.

Тематичний план

№ з/п	Мета заняття	Зміст основної частини заняття	Час виконання
1.	Оптимізувати загальну емоційну атмосферу, підвищити внутрішньогрупову довіру та згуртованість	Вправа «Сніжний ком» Базові правила групової роботи Вправа «Самопрезентація» Вправа «Подібності» Вправа «Компліменти»	5 хв. 10 хв. 10 хв. 10 хв. 10 хв.
2.	Сформувати інтерес до спільної діяльності, вміння взаємодіяти у групі.	Вправа «Будь уважний» Вправа «Хто швидше?» Вправа «Обруч» Вправа «Займи своє місце» Вправа «Круті віражі» Вправа «Спільний пульс» Притча «Про голову і хвіст змії»	10 хв. 10 хв. 5 хв. 10 хв. 10 хв. 10 хв. 10 хв.
3.	Формувати навички ефективного спілкування в учасників групи.	Вправа «Олівці» Вправа «Контакти» Вправа «Малюнок на спині» Вправа «Айсберг» Притча «Все в твоїх руках» Вправа «Усмішка по колу»	5 хв. 10 хв. 10 хв. 10 хв. 10 хв. 5 хв.
4.	Формувати навички ефективного спілкування в учасників групи.	Вправа «Твоє ім’я» Вправа «Спільний малюнок» Вправа «Циферблат» Вправа «Сніжки» Вправа «Валіза в дорогу» Притча «Про магазин»	10-15  хв. 10 хв. 5 хв. 10 хв. 10 хв. 10 хв.
5.	Розвивати комунікативні навички учасників.	Вправа «Коло асоціацій» Вправа «Список якостей, важливих для спілкування» Вправа «Незручна розмова» Вправа «Австралійський дощ» Вправа «Криничка» Притча «Про Рай та Пекло»	10 хв. 10-15 хв. 10-15 хв. 5 хв. 5 хв. 5 хв.
6.	Сприяти адекватному усвідомленню своїх та чужих недоліків і переваг.	Вправа «Пам’ятка важкого дня» Вправа «Похвалілки» Вправа «За що ми любимо» Притча «Брудна білизна» Вправа «Це чудово!»	10-15 хв. 10 хв. 15 хв. 5 хв. 10 хв.
7.	Допомогти усвідомити свої особливості; вільно виявляти свої почуття у групі.	Вправа «Про мене» Вправа «Порадуй мене!» Вправа «Я-висловлювання, ти-висловлювання» Вправа «Мовчазне і балакуче дзеркало» Вправа «Внутрішнє «Добре!»» Притча «Про двох вовків»	10-15 хв. 10 хв. 10-15 хв. 15 хв. 10 хв. 10 хв.
8.	Сформувати вміння розуміти стан інших людей.	Вправа «Емоція по колу» Вправа «Закінчи думку» Вправа «Повітряні кулі» Вправа «Вгадай емоцію» Вправа «Користь і шкода емоцій» Притча «Чудова прогулянка сера Гальтона»	10 хв. 10-15 хв. 5 хв. 10 хв. 10 хв. 10 хв.
9.	Дати можливість усвідомити причини та наслідки нерозуміння, що виникає в результаті міжособистісної взаємодії.	Вправа «Зіпсований телефон» Вправа «Стереотипні окуляри» Вправа «Афоризми» Вправа «Плітка» Вправа «Місток» Притча «Про синього коня»	10 хв. 5 хв. 10-15 хв. 10 хв. 10 хв. 10 хв.
10.	Допомогти зрозуміти, що всі учасники взаємодії є схожими та відмінними у різних ситуаціях.	Вправа «Бінго» Вправа «Ми різні, ми схожі» Вправа «Значуща ознака» Притча «Про Сонце та Місяць» Тест «Який я у спілкуванні»	10-15 хв. 10 хв. 10 хв. 10 хв. 10 хв.
11.	Допомогти зрозуміти, що всі учасники взаємодії є схожими та відмінними у різних ситуаціях.	Вправа «Сніжинки» Вправа «Перемовини» Вправа «Я ображаюсь, коли…» Притча «Про маленьку пташку»	10 хв. 10-15 хв. 10 хв. 10 хв.
12.	Розвинути вміння працювати у групі, організовувати свою діяльність.	Вправа «По колу» Вправа «Узгоджені дії» Вправа „Побудова кола” Вправа «Чарівний килимок» Вправа «Прапорець на вітру» Притча «Дружна родина»	10 хв. 10 хв. 5 хв. 5 хв. 10 хв. 5 хв.
13.	Розвинути вміння працювати у групі, організовувати свою діяльність.	Вправа «Дзеркало» Вправа «Яблуко розбрату» Вправа «Атоми та молекули» Вправа «Гусінь» Вправа «Павучки» Притча «Про перепелиць»	10 хв. 10 хв. 5 хв. 10 хв. 10 хв. 10 хв.
14.	Розвиток у підлітків здатності до розуміння, співпереживання та співчуття.	Вправа «Я за тебе відповідаю» Вправа «Плутаниця» Вправа «Вавілонська вежа» Вправа «Правило Сократа» Притча «Про цвяхи»	10 хв. 10 хв. 10 хв. 10 хв. 5 хв.
15.	Розвиток у підлітків здатності до розуміння, співпереживання та співчуття.	Вправа «Спільний пульс» Вправа «Посудомийна машина» Вправа «Гарячий стілець» Притча «Про дійсність»	10 хв. 10 хв. 15 хв. 10 хв.
16.	Сформувати навички та установки, що необхідні для успішної взаємодії з іншими.	Вправа «Розкажи казку» Вправа «Мух краще ловити на мед» Вправа «Вислів один – підтексти різні» Вправа «Попроси так, щоб захотіли допомогти» Притча «Легенда про хлопчика»	10 хв. 10 хв. 10 хв. 10 15 хв. 10 хв.
17.	Сформувати навички та установки, що необхідні для успішної взаємодії з іншими.	Вправа «Ґвалт» Вправа «Кролик та лис» Вправа «Скелелаз» Вправа «Чорний і білий янгол» Притча «Про людину, яка вирішила змінити світ»	10 хв. 10 хв. 10 хв. 15-20 хв. 10 хв.
18.	Спільне обговорення результатів тренінгу; отримання зворотного зв’язку від групи; підведення підсумків.	Згадати все! Зворотній зв'язок Підбиття підсумків Психодіагностика

Конспект занять

Заняття 1.

1.     Вправа «Сніжний ком».

Мета: знайомство та згуртування учасників.

Виконується в колі. Всі учасники по черзі називають свої імена. Задача для кожного члена групи назвати всі імена учасників, що були названі до нього. Якщо він помилився, інші члени групи йому допомагають.

2. Базові правила групової  роботи.

Так як і будь-яке суспільство, наша група не може існувати без певних правил. Вони покликані зробити нашу роботу впорядкованішою, створити комфортну, безпечну обстановку у групі, і дотримувати їх упро­довж усього тренінгу.

 Конфіденційність. Усе, про що говориться у групі щодо кон­кретних учасників, не повинне ста­ти надбанням третіх облич.

Доброзичлива, відкрита атмо­сфера. Неприпустимі агресивні дії і висловлювання учасників стосов­но одне одного.

Пунктуальність. З метою продуктивного використання часу та створення сприятливого мікроклімату у групі необхідно вчасно з’являтися у призначений час. 

Говорити по черзі. Учасники не мають перебивати одне одного. І лише дослухавши до кінця попередника, наступний учасник може висловитись сам.

Після обговорення запропонованих правил бажане внесення правил, які вважають необхідними всі учасники групи і самі їх пропонують.

3. Вправа „Самопрезентація”.

Мета: створення доброзичливої атмосфери, підвищення внутрішньогрупової довіри та згуртованості.

 Учасники сидять у колі. Їм пропонується по черзі повідомляти іншим таку інформацію про себе: основне захоплення; найкращу рису свого характеру; цікавий епізод із свого життя або пам’ятна подія.

 4. Вправа «Подібності»

Мета: оптимізувати загальну емоційну атмосферу в групі.

Обладнання: м’яч.

Учасники сидять у колі. В центр кола запрошується один учасник – йому кидається м’яч – на основі певної уявної або реальної схожості із тренером (наприклад, колір волосся, місце проживання, зріст, спільні захоплення, звички). Запрошений виходить в коло та запрошує когось іншого тим самим способом.

5. Вправа „Компліменти”.

Мета: сприяти розвитку уміння побачити сильні та слабкі сторони, позитивні якості будь – якої людини.

Кожен учасник має подивитись на сусіда ліворуч і подумати, яка риса характеру, яка звичка цієї людини йому найбільше подобається , і що він хоче сказати про це, тобто зробити комплімент. Починає будь – хто, хто готовий сказати приємні слова. Той, кому зробили комплімент має подякувати, а потім зробити комплімент своєму сусіду, і так далі по колу.

     Рефлексія заняття.

Заняття 2.

1.                Вправа «Будь уважним».

Мета: розвиток спостережливості.

Учасники сидять у колі. Їм пропонується уважно подивитись одне на одного та запам’ятати хто як одягнутий. Після цього будь – якому учаснику пропонується сісти на стільчик, що стоїть спинкою до всіх та якомога докладніше описати зовнішній вигляд названої людини.

2.     Вправа «Хто швидше?».

Мета: розвиток навичок групової роботи.

Учні об'єднуються в групи. Пропоновані команди необхідно виконати швидко й чітко. Побудуйте, використовуючи всіх гравців команди:

квадрат; трикутник; коло; ромб; овал. Вишикуйтеся в шеренгу за: зростом; довжиною волосся; іменами за абеткою; прізвищами за абеткою.

3.     Вправа «Обруч».

Кожній групі видасться гімнастичний обруч. Завдання: «за­братися» в обруч якомога більшій кількості членів групи. Проаналізувати, за яким принципом  вибираються члени команди для виконання цієї вправи.

4.     Вправа «Займи своє місце».

Мета: підвищення рівня згуртованості, взаєморозуміння, узгодженості дій у групі. Учасникам групи пропонується заплющити очі та вишикуватись за зростом. Завдання повідомляється після того як очі заплющили.

5.     Вправа «Круті віражі».

Мета: вдосконалити навички орієнтування у різних життєвих ситуаціях. 

Лабіринт споруджують зі стільців, роблячи складний, звивис­тий хід. Потрібно пройти його кілька разів з розплющеними очи­ма, потім із заплющеними. Кілька учнів виконують вправу одночас­но. З розплющеними очима вони повільно йдуть, запам'ятовуючи всі повороти в лабіринті. їх веде пам'ять кінестезії, поєднана із зо­ровою пам'яттю. Тренер пропонує запам'ятовувати шлях не лише зором, але й усім тілом, кожним м'язом, що працює в момент повороту тіла на вигинах шляху. Нагадують, що не слід квапитися. Відчуття та спогади ма­ють бути такими докладними, наскільки це можливо. Під час по­чаткових спроб із розплющеними очима необхідно кілька разів пройти складний поворот, щоб весь шлях залишився в спогадах. Після цих спроб дітям пропонують стати біля входу в лабіринт і, залишаючись на місці, пройти весь шлях подумки — повільно й докладно.

6.     Вправа «Спільний пульс».

Мета: розвиток навичок міжособистісної взаємодії, відчуття групи.

Учасники сидять у колі. Очі заплющені, голови нахилені. Їх завдання: рахувати не домовляючись про черговість, нічого не говорячи від 1 і далі. Якщо збилися або кілька учасників одночасно назвали цифру, лічба починається спочатку.

7.     Притча «Про хвіст і голову змії» (Додаток 1).

Рефлексія заняття.

Заняття 3.

1. Вправа „Олівці”.

          Мета: розвиток чіткої координації спільних дій на основі невербального сприйняття одне одного, вміння будувати свої дії з урахуванням рухів інших членів групи.

          Обладнання: прості олівці або ручки з ковпачками.

Суть вправи  у тому, щоб втримати олівці або ручки зажатими між пальців учасників, які стоять поруч. Спочатку учасники виконують підготовче завдання: розбившись на пари, розташовуються одне навпроти одного на відстані 70-90 см та намагаються втримати два олівця, притиснувши їх кінці подушечками вказівних пальців. Дається завдання: не випускаючи олівці, рухати руками вгору-вниз, вперед-назад. Після виконання підготовчого завдання група встає у вільне коло (відстань між сусідами 50-60 см), олівці затискаються між подушечками вказівних пальців сусідів. Група, не відпускаючи олівців, синхронно виконує завдання: підняти руки, опустити їх, повернутися у вихідне положення; витягнути руки вперед, відвести назад; зробити крок вперед, два кроки назад, крок вперед (звуження та розширення кола); нахилитися вперед, назад, випрямитися; присісти,  встати.

    Питання для обговорення: Які дії має виконувати кожен учасник, щоб олівці у колі не падали? Як встановити з оточуючими необхідне для цього взаєморозуміння, навчитися «відчувати» іншу людину?

2.     Вправа «Контакти».                          

Мета: налагодити контакти всередині групи.

Учасники поділяються на пари за принципом зовнішніх подібностей. Дається 3-5 хвилин, щоб учасники розповіли одне одному щось на задану тему. По закінченні —обговорення почуттів та вражень від обговорення. Запропоновані теми: Якою твариною я хотів би бути і чому? Що мені в собі найбільше подобається? Кумедна історія, у яку я потрапив. Що б я хотів у собі змінити і чому?

3.     Вправа „Малюнок на спині”.

Мета: розвиток навичок невербальної комунікації.

Учасники шикуються потилиця в потилицю. Останній «малює» пальцем на спині попередника якийсь малюнок. Другий учасник перемальовує те, що відчув на своїй спині попереднику. І так поки не дойде до останнього учасника, який має сказати що, на його думку, було намальовано на його спині.

4.     Вправа «Айсберг».

Мета: розвиток навичок ефективного спілкування.

Людині вкрай необхідне спілкування. Давайте подумаємо, що нам допомагає, а що заважає у спілкуванні. На папері запишіть, що особисто вам допомагає, а що заважає у спілкуванні. Після цього дані утворюють загальну таблицю та обговорюють їх.

5.     Притча «Все в твоїх руках» (Додаток 2).

6.     Вправа «Усмішка по колу».

     Учасники встають у коло, беруться за руки та передають усмішку по колу, побажавши щось приємне.

Рефлексія заняття.

Заняття 4.

1.                Вправа „Твоє ім’я”.

Мета: налагодження контактів, вироблення вміння передавати позитивні почуття та емоції.

Один з учасників називає своє ім'я. Завдання інших — назвати якомога більше варіантів його імені. Рефлексія зворотна — учас­ник, чиє ім'я називали, ділиться з іншими тим, що він відчував, коли нази­вали його ім'я.

2.                Вправа «Спільний малюнок».

Мета: зняття напруженості; створення позитивного мікроклімату.

Обладнання: папір, олівці, ручки.

У вас є один аркуш паперу на двох. За командою ви починаєте малювати, що вам хочеться, разом тримаючись за один олівець. Перемовлятися або ще якось домовлятися про зміст малюнку неможна.

3.                Вправа „Циферблат”.

Мета: тренування уважності, включення учасників у групову взаємодію в ситуації «тут і тепер».

Учасники у колі утворюють циферблат годинника, відповідають певній цифрі на ньому. Якщо учасників 12 кожному надається одна цифра. При іншій кількості, комусь перепаде 2 цифри, або, навпаки, на одну цифру – дві людини. Після цього хтось «замовляє» час, а «циферблат» його показує – спочатку підстрибує і плескає у долоні той, на чию цифру випали покази годинникової стрілки, потім – хвилинної.

4.                Вправа «Сніжки».

Мета: легка рухлива розминка. Обладнання: старі газети, папір, скотч.

Всі беруть по великому аркушу газети, як слід його зминають і роблять достатньо щільні м’ячики. Учасники об’єднуються у дві команди, і кожна вишиковується у лінію. Відстань між командами має бути приблизна 4 метри. За розділову лінію виходити неможна. За командою учасники кидають свої м’ячі на бік супротивника. Задача – перекинути якомога швидше м’ячі, що опинилися на своїй стороні, на сторони супротивника.

5.     Вправа «Валіза в дорогу».

Мета: формувати навички конструктивної взаємодії.

Кожен учасник по черзі сідає на стілець у середині кола, а інші учасники по черзі говорять йому різні побажання, поради, рекомендації для того, щоб він був щасливий.

·        Що відчували учасники, коли сиділи в середині кола?

·        Чи важко було збирати «валізу у дорогу» іншому?

·        Що нового ви довідалися про себе?

2.     Притча «Про магазин» (Додаток 3).

Рефлексія заняття.

Заняття 5.

1.     Вправа «Коло асоціацій».

Учасники називають асоціації, які виникають у них із словом «спілкування». Всі висловлювані думки записуються у проміннях сонця.

2.     Вправа «Список якостей, важливих для спілкування».

Мета: розвиток здатності до критичного аналізу та самоаналізу.

Кожному учаснику пропонується протягом 5 хвилин самостійно скласти і записати список якостей людини, важливих для спілкування. Після цього проводиться дискусія, мета якої виробити узагальнений список.

3.     Вправа «Незручна розмова».

Мета: продемонструвати особливості спілкування залежно від розташування у просторі тіл співрозмовників; тренування комунікативних навичок.

Учасники групи утворюють пари:

1)               Станьте обличчям одне до одного на відстані 2 метри. Нехай один розповість іншому про свій найкольоровіший, найяскравіший сон.

2)               Станьте одне до одного дуже близько, майже торкаючись носами. Перший розповідає другому про те, що він зазвичай робить щоранку і що їсть на сніданок.

3)               Станьте спиною до спини. Спробуйте поговорити про свої спільні інтереси;

4)               Займіть позицію обличчям одне до одного: один сидить, інший стоїть. Розповідайте про улюблену страву;

5)               Станьте обличчям одне до одного на відстані 0,5 метри, подякуйте за приємну розмову, похваліть свого співрозмовника і закінчіть бесіду дружніми обіймами.

o   Як було зручно або незручно спілкуватися?

o   З чим ще це може бути пов’язано?

4.     Вправа «Австралійський дощ».

Мета: зняття напруженості.

Чи знаєте ви, що таке австралійський дощ? Ні? Тоді давайте разом послухаємо, який він. Зараз по колу ви будете передавати мої рухи. Як тільки рухи повернуться до мене, я передам наступні. Стежте уважно!

ü В Австралії піднявся вітер (потирання долонь)

ü Починає крапати дощ (клацання пальцям)

ü Дощ посилюється (почергове плескання долонями по грудях)

ü Починається справжня злива (плескання по стегнах)

ü А ось і град, справжня буря (тупіт ногами)

ü Але що це? Буря стихає (плескання по стегнах)

ü Дощ стихає (почергове плескання долонями по грудях)

ü Рідкі краплі падають на землю (клацання пальцям)

ü Тихий шелест вітру (потирання долонь)

ü Сонце! (руки догори)

5.     Вправа «Криничка».

Мета: розвиток уміння конструктивно спілкуватися.

Завдання дається трьом учасникам: один будує криничку із сірників, а двоє інших намагаються йому перешкодити, але вони не можуть торкатися учасника або хитати стіл, тобто заважають словесно. Час виконання – 1-2 хвилини.

§  Як почувалась людина, яка будувала криничку?

§  Про що думали ті, хто заважав?

6.     Притча «Про Рай і Пекло» (Додаток 4).

Рефлексія заняття.

Заняття 6.

1.     Вправа «Пам’ятка на важкий день»

Мета: розвиток навичок ведення позитивного внутрішнього діалогу про самого себе, розвиток здатності до самоаналізу.

Обладнання: аркуші паперу, ручки.

Учасникам пропонується створити своєрідну рекламу самого себе. Уявити, що всі до єдиної риси є позитивними, негативні перестали існувати. Необхідно створити собі пам’ятку на «чорний день», яка б вчасно нагадала власнику яка чудова він людина.

2.     Вправа «Похвалілки».

Мета: сприяти розвитку уміння побачити сильні сторони, позитивні якості будь – якої людини.

Кожен учасник отримує картку, на якій зафіксована якась схвалювана оточуючими дія або вчинок. Причому формулювання обов’язково розпочинається словами «Одного разу…» Наприклад, «Одного разу я допоміг товаришу у школі» тощо. На обмірковування дається 2-3 хвилини після чого кожен учасник робить коротке повідомлення про те, що одного разу він класно виконав те, що вказано у картці.

3.     Вправа «За що ми любимо».

  Мета: визначити головні якості, які цінуються і приймаються у людях.

На картці вказано ім’я учасника. На аркуші паперу напишіть 5 рис, які вам імпонують у цій людині, але її ім’я не вказуйте. Після цього характеристики зачитуються, а група намагається відгадати про кого йдеться.

4.     Притча «Брудна білизна» (Додаток 5).

5.     Вправа «Це чудово!».

Мета: підвищення самооцінки, отримання підтримки від групи.

Один з учасників виходить в коло і говорить про будь – яку свою якість, вміння, талант. У відповідь на це всі учасники мають хором виголосити «Це чудово!» та підняти догори великий палець. В колі мають побувати всі учасники.

Рефлексія заняття.

Заняття 7.

1.     Вправа «Про мене».

Для проведення вправи необхідно заздалегідь підготувати арку­ші з розповіддю «Про мене» приблизно такого змісту:

Мене звуть...

Мені подобається...

Я полюбляю робити...

Якби в мене було інше ім'я, мене б звали...

Я засмучуюся, коли...

Коли я злюся, я відчуваю...

Я хочу, щоб люди говорили про    мене...

Я хочу, щоб хтось дав мені...

Підпис або малюнок.

Кожна дитина заповнює свій аркуш. Прочитайте речення вго­лос, щоб усі діти встигли включитися в роботу. Приймаються всі від­повіді, які висловлюють діти.

2.     Вправа «Порадуй мене».

Мета: розвиток соціальної інтуїції, чутливості, розуміння іншої людини.

В коло запрошується один з учасників. Необхідно уявити, що у нього сьогодні День Народження. Задача інших – зробити йому приємний подарунок (річ, подію тощо). «Подарунки» мають отримати всі учасники. 

3.     Вправа «Я – висловлювання – Ти – висловлювання» 

Мета: навчитися толерантно виражати свої негативні почуття, зробити спілкування більш безпосереднім та вільним.

У спілкуванні важливо вміти виявляти толерантність, що передбачає не тільки прийняття, а й уміння підтримати та допомогти. У конфліктній ситуації, коли людина переживає сильні негативні емоції, вона перебуває в одній із таких позицій: висловлює пряме негативне оцінювання, або використовує скарги та вмовляння, або намагається відсторонено – раціонально проінтерпретувати поведінку опонента. Усі ці реакції абсолютно не конструктивні – конфліктна ситуація зберігається, а у неї залишається відчуття безсилля і залежності від обставин. Ті самі емоції виникають у опонента.

У таких випадках можна використати прийом «Я - повідомлення».

«Я - повідомлення» - це усвідомлення та висловлення емоційного стану у зв’язку з ситуацією, що сталася. Використання під час спілкування «Я - повідомлення» допомагає висловити свої почуття, не принижуючи іншого (порівняємо: «Я дуже хвилююсь, коли тебе немає вдома об 11-й вечора» або «Ти знов прийшов додому об 11-й вечора!?»).

«Я - повідомлення» - це промовляння вголос почуттів, які ви переживаєте у неприємній для вас ситуації, визнання та формулювання власної проблеми з цього приводу («Вибач, але я відчуваю роздратування, коли ти говориш про це…»). Формулюючи таким чином звертання, ви усвідомлюєте власну проблему: це – моя проблема, що я роздратована, це - мої почуття. 

Важливо розуміти, що «Я - повідомлення» конструктивно змінює не тільки ваше особисте ставлення до конфліктної ситуації, а й ставлення опонента. Адже людина завжди відчуває, що її звинувачують, незалежно від того, з якої позиції це робиться. Ваше щире висловлювання власних почуттів з позиції усвідомлення власної відповідальності за те, що з вами відбувається, не може нікого образити чи викликати агресію, а, навпаки, спонукає іншого замислитись над правильністю власного вчинку.

Поданий алгоритм «Я - повідомлення» допоможе через вираження ваших почуттів висловити незадоволення стосовно поведінки опонента, поважаючи його гідність: опис почуття, пов’язаного з неприйнятною ситуацією; опис неприйнятної поведінки опонента; чим саме заважає така поведінка, яким потребам не відповідає; зрозуміло і точно сформульоване прохання, побажання щодо очікуваного результату.

Учасникам пропонується скласти „Я – висловлювання”

Твій друг попросив­ у тебе одяг і порвав його.

Твій молодший брат пообпи­сував ручкою твої підручники.

Твої друзі пішли у кіно, тебе не взяли із собою.

Ви з другом домовилися зустрі­тися на вулиці. Ти прочекав його півгодини, а він так і не прийшов.

Тренер сказав, що ти пропус­каєш тренування, тому він відра­ховує тебе з команди.

4.     Вправа «Мовчазне та балакуче дзеркало».

Мета: розвиток самосвідомості учасників, згуртування групи.

У коло виходить один з учасників, який буде дивитися у «дзеркала». Його задача лише по віддзеркаленню у «дзеркалах» визначити хто із членів групи підійшов до вас ззаду. Одне дзеркало буде мовчазним: буде пояснювати, хто знаходиться за спиною добровольця, за допомогою міміки та жестів. Друге «дзеркало» - балакуче. Воно буде пояснювати, що це за людина не називаючи її ім’я.

Дзеркала стають поруч біля стіни, гравець перед ними, всі інші розташовуються за його спиною і по одному безшумно підходять ззаду. Спочатку працює мовчазне дзеркало, потім балакуче, яке може сказати лише одну фразу.

Дзеркала не можуть називати ім’я, описувати людину, спиратися на події, які відбулися поза групою. 

o   Кому знадобилося менше всього віддзеркалень?

o   У чому причина цього?

o   Що ви відчували бачачи своє віддзеркалення?

5.     Вправа «Внутрішнє «Добре!»».

Що б не сталося, говори собі з внутрішньою посмішкою – Добре! На тебе кричать – Добре! Ти кричиш – теж Добре! Все добре. Добре? Уважно переглянь останні події та відзнач всі ситуації, на які ти реагуєш негативом. Скільки їх? Поспостерігай за собою годину. Що хорошого ти побачиш у цих негативах? Що б ти не робив, роби це з насолодою. Один із секретів успіху – розвивати внутрішнє «Добре». Якщо внутрішнє «добре» слабке, тому потрібне обґрунтування: «Добре, тому що…». Якщо ж твоє внутрішнє «добре» зміцнює, воно буде з тобою завжди. «Я живий. Добре!»

6.     Притча «Про двох вовків» (Додаток 6).

Рефлексія заняття.

Заняття 8.

1.     Вправа «Емоція по колу».

Мета: створення позитивного настрою.   

По колу передавати емоцію, «беручи» її в руки, бавлячи, кидаючи. Перелік емоцій: радість, інтерес, образа, щастя, горе. Під час вправи ведучий щоразу змінює емоції. Гра має відбуватися дина­мічно, у швидкому темпі.

2.     Вправа «Закінчи думку…».

Мета: розвиток здатності поставити себе на місце іншої людини, «побачити» себе очима іншої людини.

•            Гідна людина не та, яка не має недоліків, а, насамперед, та, яка має …що? (чесноти)

•            Чим розумніша та добріша людина, тим більше вона помічає добра …в кому? (в інших)

•            Хороші манери у тієї людини, яка якнайменше ставить людей …у яке положення? (незручне)

•            Частіше всього ми намагаємось змінити іншого, а не … кого? (себе)

•            Два вуха і один язик людині дані для того, щоб більше … що робити? (бачити) і менше… що робити? (базікати)

•            Ніколи не кидайся брудом: ти можеш не влучити, але твої руки залишаться … якими? (брудними)

•            Щоб оцінити чиюсь якість, треба мати певну долі цієї якості… у кому? (у собі)

•            Тільки–но немудра людина похвалила нас, вона вже не здається такою…якою? (немудрою)

•            Якби не було в нас недоліків, мне так приємно було б помічати їх … у кого? (в інших)

•            Бачити легко, а передбачати набагато…що? (складніше)

•            Ми легко забуваємо свої помилки, якщо вони відомі тільки…кому?(нам)

•            Одна з найбільших помилок полягає, напевне, в тому, що людина вважає себе в усьому абсолютно…якою? (правою)

•            Потрібно говорити голосно, щоб нас почули, потрібно говорити тихо, щоб нас …що зробили? (зрозуміли)

•            Починають сперечатися, як правило, тому, що не розуміють один одного, і закінчують суперечку, не розуміючи один одного, тому що…що робили? (сперечалися)

3.     Вправа «Повітряні кулі».

Учасникам демонструються три повітряні кулі. Одна надута дуже сильно, друга – дуже слабко, третя – в міру.

•            Чи ці кулі відрізняються одна від одної?

•            Що загрожує кулі, яка надута надміру?

•            А тій, що надута слабко?

•            Яка куля довше проживе?

•            Чи траплялось вам бачити людину, про яку можна сказати, що вона от-от лусне?

•            Як ви думаєте, які почуття її переповнюють?

4.     Вправа «Вгадай емоцію».

Мета: розвиток навичок сприйняття невербальної інформації, навичок експресивної поведінки.

Один з учасників виходить із приміщення, інші вирішують яку емоцію будуть зображати. Після цього учасник повертається, і намагається відгадати емоцію, яку показують виразом обличчя та позою всі учасники.

5.     Вправа «Користь і шкода емоцій».

Мета: показати необґрунтованість однозначного розділу емоцій на корисні чи шкідливі. Наприклад, страх – утримує людину від того, що іноді необхідно зробити. Користь – дозволяє людині вберегтися від зайвого ризику.  Так само розкладаються: гнів, сором, сум, радість – розбившись на підгрупи.

6.     Притча «Чудова прогулянка сера Гальтона» (Додаток 7).

Рефлексія заняття.

Заняття 9.

1.     Вправа «Зіпсований телефон».

Мета: показати викривлення інформації в процесі комунікації; показати ефект вибірковості сприйняття: в першу чергу викривляються блоки інформації, емоційно байдужі для учасників, емоційно забарвлені викривляються у бажаному для учасників напрямку.

Всі учасники, крім одного, виходять за двері. Учаснику, що залишився, пропонується в усній формі повідомлення, що включає кілька речень, стосуються теми, що знайома та цікава для учасників. У приміщення викликається наступний учасник і йому передається повідомлення. Він передає його наступному і так далі. У останнього учасника запитують що він почув і порівнюють з іншими відповідями, доки не дійдуть до першого учасника.

·        Що викликало викривлення повідомлення?

·        Що треба робити, щоб інформація передавалась більш точно?

·        Наскільки заслуговує на довіру інформація, що прийшла через «треті руки»?

2.     Вправа «Стереотипні окуляри».

Мета: виявити фактори, що впливають на перекручення інформації.

Між двома учасниками розташовується аркуш паперу або дошка із зображенням цифри 6 так, щоб один з них бачив  цифру 9, а другий – 6. Проходить діалог з приводу того, що вони бачать, намагаючись переконати партнера у своїй правоті.

3.     Вправа «Афоризми».

Мета: навчитися бачити непорозуміння та конфлікти через призму інших культур, традицій, досвіду.

     Учасникам пропонуються афоризми, які можна обговорити та проаналізувати. Кожен з учасників висловлює свою думку.

·         Кожна грубість починається зі слабкості (Сенека)

·         Хоч якою темною була би ніч, неодмінно настане ранок (Нізамі)

·         Терпіння – це дерево, корені якого – гіркі, а плоди – дуже солодкі (Перське прислів’я)

·         Любов така ж опора для душі, як ноги – для тіла (Сієна)

·         Нам ніщо так не хочеться змінити, як звички інших (Марк Твен)

·         І жили вони поживали та добра наживали (Казка)

4.Вправа «Плітка».

Мета: виявити фактори, що впливають на перекручення інформації.

Всі учасники, крім одного, виходять з приміщення. Останньому демонструють картинку, яку він повинен уважно розглянути і зміст якої повинен запам’ятати. Після цього учасники, що перебували за дверима, по одному заходять в приміщення. Їх завдання – уважно вислухати попередника, що розповість про зміст картинки, і як можна  точніше переказати цей зміст наступному. Останні два учасники повинні намалювати інформацію, яку почули.

·        Що відбувалося з інформацією під час виконання вправи?

·        Чи змінилася інформація в фіналі?

·        Чому це відбулося?

5. Вправа «Місток».

Мета: формування почуття довіри один до одного, відповідальності, розуміння один одного засобами пантоміми.

Робота в парах. Проводимо на підлозі 2 паралельні лінії на відстані 30 см. одна від одної. Це місток. Під ним, далеко внизу, — швидка річка. З різних боків одночасно на міст ступили двоє. Не користуючись мовленням, спробуємо зрозуміти один одного і розминутись на вузько­му містку. Наступити на лінію — означає зірватись вниз. 

6. Притча «Про синього коня» (Додаток 8).

Рефлексія заняття

Заняття 10.

1.     Вправа «Бінго».

Всі учасники одержують аркуші паперу. Ім. необхідно скласти цей аркуш вертикально навпіл, а потім без ножиць, тільки руками, витнути фігурку «Бінго» - силует людини. Після цього кожен учасник пише на ній про свою мрію, захоплення, улюблений стиль у музиці, кулінарну страву і місце відпочинку.

На наступному етапі учасники переміщаються по приміщенню, підходячи одне до одного, знаходять і записують ім’я тих, з ким у них збіглися одна або кілька позицій.

§  Чи є такі учасники, в яких однаковими виявилися всі позиції?

§  У кого збіглася тільки одна позиція?

§  У кого збіглися кілька позицій?

                                                            мрія

місце відпочинку                                                 музичний стиль

ім’я

              захоплення                                       страва

2.     Вправа «Ми різні, ми схожі».

Мета: допомогти знайти спільні риси та усвідомити мінливість власного стану у різних ситуаціях.

Учасникам пропонується згадати, якими вони були в одній і тій самій ситуації. Порівняти наскільки несхожими на себе були, неначе різні люди. Та як схоже різні люди реагують на одні й ті самі події.

3.     Вправа «Значуща ознака».

Мета: розвиток спостережливості, зняття напруженості.

Один учасник виходить, інші об’єднуються у кілька груп за будь-якою ознакою. Той, хто виходив, повертається і відгадує.

4.     Притча «Про Сонце і Місяць» (Додаток 9).

5.     Тест «Який я у спілкуванні» (Додаток 22).

Рефлексія заняття.

Заняття 11.

1.     Вправа «Сніжинки».

Мета: показати різницю між учасниками взаємодії. Обладнання: аркуші паперу.

Учасники заплющують очі і не можуть нічого запитувати або говорити. Кожен в руках тримає аркуш паперу. Дається інструкція: складіть аркуш вдвоє, складіть ще раз, ще раз, відірвіть кінчик. А тепер відкрийте очі, розгорніть свої «сніжинки» і покладіть їх перед собою. Чи є хоч дві однакові? Ні? Чому, адже, всі чули і робили одне й те саме?

2.     Вправа «Перемовини».

Мета: надати досвід пошуку інтересів, що співпадають; розвиток вміння аналізувати інтереси, що різняться.

Учасникам пропонується об’єднатися в 3 групи. Кожна з груп отримує завдання підготуватися до перемовин із питання організації вечірки, проведення весілля тощо. Учасникам роздаються картки з індивідуальними завданнями, які неможна нікому показувати:

Ø «Твоя задача: прояснити точку зору того, хто говорить, щоб краще зрозуміти його» (2 шт.)

Ø «…виділити проблему та повертати обговорення до неї»          (2 шт.)

Ø «…у будь-якій ситуації намагатися захопити ініціативу у розмові» (1 шт.)

Ø «…знайти спільне у точках зору і показувати це всім учасникам розмови» (2 шт.)

Ø «…уводити розмову вбік від проблеми, що обговорюється»    (1 шт.)

Ø «…підкреслювати спільні інтереси сторін у перемовинах»       (1 шт.)

Ø «…обрати незвичний для себе стиль спілкування та дотримуватись його» (2 шт.)

Ø «…уважно слухати співрозмовника і повторювати або перефразовувати його головну думку своїми словами так, як ти її зрозумів» (1 шт.)

3.     Вправа «Я ображаюсь, коли…».

Мета: розвиток здатності до критичного аналізу та самоаналізу.

Кожен учасник по колу закінчує речення: «Я ображаюсь, коли…». Учасникам пропонується дати відповідь на запитання у кого ще подібна ситуація викликає образу, які причини її виникнення та способи звільнення від неї.

4.     Притча «Про маленьку пташку» (Додаток 10).

Рефлексія заняття.

Заняття 12.

1.     Вправа «По колу».

Мета: розвиток навичок міжособистісної взаємодії.

Учні сидять у колі. Ведучий називає який-небудь уявний пред­мет. Наприклад:«У вас кошеня!» Потрібно передавати уявне кошеня по колу так, ніби воно живе, використовуючи всі відомі учням види пам'яті чуттів: потрібно ба­чити кошеня на екрані внутрішнього зору, чути його нявкання, від­чувати пальцями, яке воно тепле, пухнасте, м'яке, легке. Ще до того як ви візьмете до рук кошеня, згадайте все, що пов'язане з цією живою істотою у вашій пам'яті — зоровій, тактильній, слуховій. Коли ви взяли кошеня до рук, перевірте свої спогади, діючи так, ніби у ваших руках справжнє кошеня. Чи добре ви уявляєте собі кошеня у своїх руках? Розкажи, яке воно, якого кольору його шерстка. Розповідаючи, дійте, грайте з ним. Чому ви передаєте кошеня? У кожного має бути своя причина і своя мета.   

2.     Вправа «Узгоджені дії».

Мета: розвиток навичок взаємозв’язку та взаємозалежності партнерів. Пиляння дров. Уявна колода ставиться на козла. Учасники пиляють уявною пилкою — це тренує особливо гостру увагу до партнера. Потрібно домогтися, щоб пила не змінювалась у своїх розмірах. Насос. Пожежна помпа, яку качають двоє учнів. Веслування. Тут може бути два варіанти: двоє на одній лавці (по одному веслу в кожного) і на двох лавках (у кожного по два весла). Кузня. Один учень тримає уявний предмет щипцями на ковад­лі, другий б'є молотом.

3.     Вправа «Побудова кола».

Мета: розвиток навичок координації спільних дій, згуртування групи; розвиток навичок невербального спілкування та саморегуляції.

Учасники заплющують очі і починають хаотично переміщатися по приміщенню, видаючи при цьому гудіння, як бджоли. За умовним сигналом всі зупиняються в тих положеннях, де їх застав сигнал, після чого намагаються встати в коло, не розплющуючи очей і не розмовляючи, можна лише доторкатися одне до одного руками. Коли всі займуть свої місця та зупиняться, дається повторний сигнал, за яким учасники розплющують очі. Вибудувати ідеально рівне коло не вдається, замість нього утворюється якась інша фігура.

4.     Вправа «Чарівний килимок».

Мета: розвиток навичок групової взаємодії.

Учасники об’єднуються в чотири групи. Кожна підгрупа повинна розміститися на невеликому «килимку» розміром 50*50 см, не переступаючи за його межі, виконати написану на звороті інструкцію, щоб «килим» полетів. Учасники намагаються перевертати частинами цей «килимок», не порушуючи правил, і читають слово «посміхніться».

5.     Вправа «Прапорець на вітру».

Мета: розвиток довіри та взаємопідтримки всередині групи.

Учасники стають у коло якомога щільніше. Один з них залишається у центрі кола. Він намагається максимально розслабитись, інші учасники, виставивши руки перед собою, легенько погойдують його з боку в бік, не даючи впасти.   Обговорюються питання хто дійсно зміг максимально розслабитися, хто не зміг.

6.     Притча „Дружна родина” (Додаток11).

Рефлексія заняття.

Заняття 13.

1.     Вправа «Дзеркало».

   Мета: розвиток вмінь координувати спільні дії, зближення групи.

Учасники об’єднуються в пари, стають одне напроти одного, один з них на певний час стає дзеркалом, тобто буде копіювати рухи свого партнера. Потім ролі міняються. Завдання: пришити ґудзик; зібратися у дорогу; спекти пиріг; виступити у цирку.

2.     Вправа «Яблуко розбрату».

Мета: розвиток здатності до вироблення тактики виконання певних дій.

Кожній команді видається по одному яблуку. Члени групи вишиковуються в лінію. У першого учасника під підборіддям затиснуте яблуко. Учасники без допомоги рук передають яблуко одне одному. Якщо яблуко падає, то група починає вправу спочатку. Звернути увагу на те, чи намагаються члени команди якось допомогти під час передачі яблука іншим учасникам.

3.     Вправа «Атоми і молекули».

Мета: розвиток навичок невербальної передачі інформації.

Учасники рухають по приміщенню «як атоми», із будь-якою швидкістю, у будь-якому напрямку. За командою всі об’єднуються в «молекули», в кожній з яких стільки атомів, скільки вказано.

4.     Вправа «Гусінь».

Мета: розвиток здатності до спільних дій, взаєморозуміння.

Необхідно заздалегідь підготувати й надути повітряні кульки (по одній на кожного учасника). Команди вишикувати ланцюжком, дотримуючись таких умов: руки кожного учасника лежать на плечах гравця, що стоїть попереду; повітряна кулька затиснута між животом одного гравця і спиною іншого; торкатися повітряної кульки (поправляти, притримувати тощо) суворо забороняється; перший у ланцюжку учасник тримає свою кульку на витяг­нутих руках. Отже, в єдиному ланцюзі, але без допомоги рук учасники повинні пройти певним маршрутом. Необхідно підготувати різноманітні перешкоди. Завдання учасників — пройти через усе й повернутися на ви­хідну.

5.     Вправа «Павучки».

Мета: створення психологічного ефекту зближення, згуртування групи.

Учасники об’єднуються у групи по 4-5 чоловік, стають впритул спиною одне до одного, обв’язуються мотузкою. У такому вигляді групи мають переміщатися по приміщенню завданою траєкторією.

6.     Притча «Про перепелиць» (Додаток 12).

Рефлексія заняття.

Заняття 14.

1.     Вправа «Я за тебе відповідаю».

Мета: розвиток комунікативних навичок.

Учасник групи вибирає собі у напарники ту людину, з якою у нього виникло найбільше взаєморозуміння. Ці двоє сідають поруч і домовляються хто за кого буде відповідати. На питання групи, задані одній людині, відповідатиме інший, намагаючись вгадати, як би на ці питання відповідав його напарник.

2.     Вправа «Плутаниця».

Мета: розвиток вмінь координувати спільні дії, зближення групи.

Учасникам пропонується заплющити очі та хаотично переміщатися по приміщенню. За сигналом, не розплющуючи очей, взятися за руки з сусідами. Після цього всі розплющують очі та , не відпускаючи рук намагаються розплутатися.

3.     Вправа «Вавілонська вежа».

Мета: розвиток вмінь координувати спільні дії, згуртування.

Обладнання: кольорові фломастери, папір, індивідуальні завдання.

Учасникам групи необхідно намалювати Вавілонську вежу. Розмовляти, використовувати голос заборонено. Учасникам пред’являються на окремих картках індивідуальні завдання: вежа має складатися з 10 поверхів; вежа має коричневий контур; над вежею синій прапор; у вежі всього 6 вікон; перший поверх – рожевий; останній складається з камінців різного кольору.

Учасники індивідуальні завдання показувати іншим не можуть, вони зобов’язані зробити те, що в них вказано.

4.     Вправа «Правило Сократа».

Мета: навчитися аргументувати свою думку.

З учасників формується дві команди: спростувальна сторона і стверджувальна сторона. Пропонується тема для обговорювання, аргументи спочатку наводяться середньої сили, слабкі, сильні.

5.     Притча «Про цвяхи» (Додаток 13).

Рефлексія заняття.

Заняття 15.

1.     Вправа «Спільний пульс».

Мета: розвиток навичок міжособистісної взаємодії, відчуття групи.

Учасники сидять у колі. Очі заплющені, голови нахилені. Їх завдання: рахувати не домовляючись про черговість, нічого не говорячи від 1 і далі. Якщо збилися або кілька учасників одночасно назвали цифру, лічба починається спочатку.

2.     Вправа «Посудомийна машина».

Мета: розвиток навичок відчуття іншої людини, розуміння себе.

Учасники шикуються у дві колони на відстані витягнутої руки. Перший у колонні виходить на середину між колонами. Йому треба відрекомендуватися посудом та дати інструкції машині щодо догляду за собою.

«Я – старовинна бабусина чашка, яка довго стояла на полиці. Мене берегли, мною милувалися, цінували, а зараз я відчуваю, що дещо запилилася. Мене треба мити теплою водою, обережно, щоб не пошкодити золоті візерунки.»

Після інструкції дається сигнал включення машини, «чашка» рухається коридором, а «щіточки» (руки учасників) її миють.

3.     Вправа «Гарячий стілець».

В центрі приміщення стоїть стілець. Кожен учасник по черзі займає цій стілець. Всі інші звертаються до нього ці словами: «Мені в тобі не подобається…», потім: «Мені в тобі подобається…». Слід уникати слів «добре», «погано».

Після того, як всі висловляться, учасник, що займає стілець, розповідає про те, що він відчував та що взяв для себе з почутого, що сприйняв, а що ні.

4.     Притча «Про дійсність» (Додаток 14).

Рефлексія заняття.

Заняття 16.

1.     Вправа «Розкажи казку».

Мета: розвиток уміння концентруватися та імпровізувати, доносити інформацію до інших учасників комунікативного процесу.

 По ланцюжку (чим більше учасників, тим довша казка) скла­дається казка. Причому кожному наступному школяру потрібно розповісти щось нове, а потім повторити попередні репліки. Наприклад, перший учасник вимовляє фразу: «І зажили вони щасливо». Наступний доповнює в реченні ті події, що відбулися напередодні: «Зіграли вони весілля й зажили вони щасливо». І так далі, поки сюжет казки не добереться до останнього опо­відача. Останній учасник дає назву казці й розповідає її від по­чатку до кінця. Учасникам тренінгу необхідно проана­лізувати питання: Традиційна чи незвичайна вийшла казка? Чи зберігається логіка оповідання казки? Чи під­кріплюється сюжет казки інтонаціями оповідачів?

2.     Вправа «Мух краще ловити на мед».

Мета: сприяти розумінню установок, що необхідні для успішної взаємодії з іншими, фокусувати увагу на корисності дій без примусу.

Учасники об’єднуються в пари, стоять обличчям одне до одного, один з партнерів затискає руку в кулак і тримає його перед напарником. Завдання для одного з кожної пари – якомога швидше розтулити кулак партнера. Через 10 секунд вправа зупиняється, і обговорюється хто і як намагався це зробити. Якщо силою, то відчували більший опір. Чи спав комусь на думку інший спосіб спонукати партнера розтулити долоню, попросити.

3.     Вправа „Вислів один – підтексти різні ”.

Мета: навчити учасників контролювати свій тон та інтонацію, а також уміти відрізняти смисл від інтонації.

    Кожному з учасників необхідно сказати: «Я радий вас бачити» по-різному.

    Учасникам групи задається певна інтонація. Інші учасники відгадують вкладену у фразу емоцію. Перелік інтонацій: радість, здивування, впевненість, іронія, байдужість, гнів, страх, обережність, жаль, незадоволення, розсіяність, замріяність, недовіра, образа.

4.     Вправа «Попроси, щоб захотіли допомогти»

Мета: удосконалення навичок емоційного контакту.

     Учасники розбиваються на пари. Завдання одного партнера – попросити іншого виконати його прохання. Необхідно виявити всю свою майстерність, кмітливість, оригінальність (можна використовувати компліменти, згадування заслуг, значущості, авторитету). Завдання іншого учасника – уважно вислухати прохання, оцінити дії партнера, та погодитись або ні виконати прохання.

5.     Притча «Легенда про хлопчика» (Додаток 15).

Рефлексія заняття.

Заняття 17.

1.     Вправа «Ґвалт».

Мета: демонстрація ефекту вибірковості сприйняття у процесі спілкування, розвиток вміння виділяти необхідну інформацію.

Учасники розбиваються на пари і розміщуються у просторі максимально далеко одне від одного, і всі одночасно починають розпочинають розмовляти.

Задача – на фоні загального шуму вести розмову саме із своїм партнером, виділяючи його голос серед інших.

2.     Вправа «Кролик і лис».

Мета: розвиток комунікативних навичок у ситуації міжособистої конфліктності.

Учасники працюватимуть у парах. Кожна пара визначається з роллю лиса та кролика, потім ролі змінюються.

Кролик вийшов погуляти і «нарвався» на лиса, якому захотілося його з’їсти якомога скоріше. Кролику необхідно переконати, що його їсти не варто, і довести чому. Він має використати всі свої вміння, знання, навички переконання.

Починає лис: кролик, я тебе з’їм. Якщо кролик мовчить протягом 10 секунд, лис його з’їдає. 

Після виконання вправи набирається банк конструктивних способів відстоювання себе.

3.     Вправа «Скелелаз».

Мета: розвиток навичок тілесного контакту, навичок невербальної комунікації та координації спільних дій.

Учасники стають у щільну шеренгу, створюючи «скелю», на якій стирчать виступи, що утворені виступаючими руками і ногами учасників, нахиленими уперед тілами. Задача – пройти вздовж цієї «скелі», не потрапивши у «прірву», тобто не поставивши свою ногу за межі лінії, утвореної ступнями інших учасників. «Скеля» може одночасно проходитися двома учасниками з двох боків.

4.     Вправа «Чорний та білий янгол».

Мета: програти ситуацію вибору, порівняти методи переконання за їх ефективності.

Одна людина з групи грає роль «чорного янгола» та вмовляє учасника почати приймати наркотики. Другий янгол – «білий» - відмовляє. Учасник їх слухає і кожен раз робить крок до того, чий довід здасться  більш переконливим. Інші спостерігають.

Ø Чим можна привернути увагу та цікавість?

Ø Які методи переконання найбільш ефективні і чому?

5.     Притча «Про людину» (Додаток 16).

Рефлексія заняття.

Заняття 18.

1.                Узагальнення набутого досвіду «Згадати все!».

Мета: повторення та узагальнення пройденого.

Обладнання: м’яч. 

     Учасники кидають одне одному м’яч, називаючи якості і особливості, які допомагають у спілкуванні, спільній діяльності. Необхідно намагатися не повторювати названі характеристики.

2.                Зворотній зв'язок.

Мета: отримання зворотного зв’язку від групи, обмін відчуттями та враженнями.

     Учасникам пропонується по колу висловити свої думки щодо того, що більше всього  сподобалось за час роботи; яка тема була особливо цікавою; чому навчилися протягом тренінгу, як будуть набуте використовувати.

3.     Підбиття підсумків заняття                        

Які запитання з тих, що ми розглядали, здалися вам найваж­ливішими?

Яке завдання вам найбільше сподобалося?

Яке найважче було ви­конувати? Чому?

Чи змінилося ваше ставлення до деяких проблемних ситуацій у спілкуванні?

4. Психодіагностичне обстеження (Додаток 23).

     Список літератури

1.     Анн Л.Ф. Психологический тренинг с подростками. – СП.: Питер, 2007. – 271с.

2.     Баранова Н. Психокорекція агресивності та конфліктності у підлітків// Психолог. – 2005. - №36. – с.17-24.

3.     Баранова Н.П. Тренінги для вчителів з педагогічної майстерності. – Х.: Вид.група «Основа», 2009. – 159с.

4.     Волкова, Н.П. Професійно-педагогічна комунікація [Текст]: Навч. посіб Н.П. Волкова. – К.: ВЦ «Академія», 2006. – 256 с.  

5.     Грецов А.Г. Тренинг общения для подростков. – СПб.: Питер,2008. – 160с.

6.     Гришина Н.В. Психология конфликта. – СПб:Питер, 2002. – 464с.

7.     Дубовина И.В., Акимова М.К., Борисова Е.М.,и др.. Рабочая книга школьного психолога.

8.     Заброцький М. Основи вікової психології. Навчальний посібник.-Тернопіль: Навчальна книга-Богдан,2006.-112с.

9.           Зайцева Т.В. Теория психологического тренинга. Психологический тренинг             как инструментальное действие. — СПб.: Речь; М.: Смысл, 2002.

10.                       Заняття психолога з підлітками/Упоряд.Т.Гончаренко «Шкіл.світ»: Вид.Л.Галіцина, 2006. – 120с.

11.                       Заняття психолога з підлітками/ Упоряд. Т.Гончаренко. – К.:Вид.дім «Шкіл.світ: Вид. Л.Галіцина»,2006. – 120с.

12.                       Ємельянова Т. Емпатія – основа взаємодії// Психолог. – 2005. - №13. – с.13-14.

13.  Єфремцева С.А. Тренінг спілкування для підлітків. — К., 1997.

14.                       Кандиба Т. Елементи тренінгу партнерського спілкування// Психолог. – 2004. - №10-11. – с.42-44.

15.                       Конфлікти: сутність і подолання/ Павлютенков Є.М., Крижко В.В. Стрес у педагогічній діяльності/ Калошин В.Ф. – Х.: Вид.група «Основа», 2008. – 224с.

16.                       Лучшие психологические тесты для профотбора и профориентации. Отв. редактор А.Ф. Кудряиюв. Петрозаводск: Изд-во «Петроком», 1992. — С. 172-176.

17.                       Мелибруда Е.Я. Я – Ты – Мы: Психологические возможности улучшения общения. – М., 1986.

18.                       Немов Р.С. Психология: Учеб для студ. Высш. Пед. Учеб. Заведений: В3 кн. – М.: Гуман, изд.центр ВЛАДОС,1999. – Кн.2: Психология образования. – 608с.

19.                       Павлишин Л. Робота з дітьми – підлітками, які мають проблеми у спілкуванні//Психолог. – 2009. - №11-12. – с.27-29.

20.                       Петровская Л.А. Компетентность в общении: социально – психологический тренинг. – М., 1989.

21.                       Психологічні тренінги в школі/Упоряд.Т.Шаповал. – К.: Вид.дім «Шкіл.світ»: Вид.Л.Галіцина, 2006. – 128с.

22.                       Рогов Е.И. Как стать взрослым.-М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003.-384с.

23.                       Словарь психолога – практика/ С.Ю. Головин. – Мн.: Харвест,2007. – 976с.

24.                       Скворчевська О.В. Секрети психології на допомогу вчителю. – Х.: Вид.група «Основа», 2008. – 157с.

25.                       Туріщева Л.В. Психологічні тренінги для школярів. – Х.: Вид.група «Основа», 2009. – 124с.

26.                       Туріщева Л.В. Увага! Особливі діти. – Х.: Вид.група «Основа», 2010. – 128с.

27.                       Царенко Л.І. Конфлікт…Що робити?//Психолог. – 2005. - №12.

Федько О. налагодження психологічно сприятливої взаємодії учасників педагогічного процесу//Психолог. – 2008. - №15.